Астма й ХОЗЛ перед гінекологічною операцією часто потрапляють у передопераційну анкету як один рядок: «інгалятор за потреби» або «хронічний бронхіт». Але для операційної команди це не дрібна супутня хвороба. Неконтрольований бронхоспазм, недавнє загострення, інфекція дихальних шляхів, низька сатурація киснем, активне куріння, вейп, ожиріння, апное сну, опіоїди й біль після операції можуть скластися в один сценарій: погана вентиляція, кашель, аспірація, пневмонія, затримка мобілізації, повторне звернення або переведення в палату вищого нагляду.

Для акушера-гінеколога практична мета проста: не лікувати астму або ХОЗЛ «з нуля», а вчасно впізнати пацієнтку, якій потрібна оптимізація до втручання. Якщо жінка хрипить у спокої, прокидається від задишки, часто користується сальбутамолом, не може пройти сходи, має гнійну мокроту, гарячку або нещодавно приймала преднізолон через загострення, планова операція не повинна йти за інерцією. Декілька днів або тижнів контрольованої підготовки часто безпечніші, ніж «коротка анестезія» на фоні активного бронхоспазму.

Цей огляд доповнює матеріали про куріння і вейпи перед операцією, апное сну, глюкокортикоїди та стрес-дозу, опіоїди, голодування і ризик аспірації, серцевий ризик і венозний доступ. У реальній практиці саме ці фактори часто визначають, чи пацієнтка буде спокійно дихати після втручання, чи отримає каскад проблем через біль, сонливість, кашель і гіпоксемію.

Почніть із контролю, а не з назви діагнозу

Запис «астма» сам по собі мало що означає. Одна пацієнтка має рідкі симптоми й добре контрольований стан, інша прокидається вночі, щодня використовує інгалятор швидкої дії, має хрипи на прийомі й уже двічі за рік отримувала системний стероїд. Перед операцією запитайте про симптоми за останні 4 тижні: денну задишку, свистяче дихання, кашель, нічні пробудження, обмеження фізичної активності, потребу в сальбутамолі, пропуски роботи, невідкладні звернення, загострення, інфекції й госпіталізації.

Для ХОЗЛ важливо уточнити базовий рівень: чи є задишка при ходьбі, скільки сходів пацієнтка проходить, чи буває мокрота, чи змінювалася її кількість або колір, чи були загострення за останній рік, чи потрібен домашній кисень, чи були пневмонії, чи є легенева гіпертензія або серцева недостатність. Якщо пацієнтка каже «я просто курю і кашляю», це не достатня оцінка. Кашель із мокротою, низька сатурація киснем і задишка при мінімальному навантаженні змінюють періопераційний план.

Коли планову операцію варто перенести

Планову гінекологічну операцію краще відкласти при активному загостренні астми або ХОЗЛ, гарячці, новій або гнійній мокроті, підозрі на пневмонію, наростанні задишки, хрипах у спокої, низькій сатурації киснем без пояснення, потребі в частому інгаляторі швидкої дії або недавньому зверненні до невідкладної допомоги. Так само небезпечний сценарій – пацієнтка припинила базовий інгалятор, бо «перед операцією не можна ліки», і приходить із нестабільним диханням.

Відтермінування не має бути порожньою фразою. У плані треба написати, що саме має змінитися: завершити лікування інфекції, відновити базовий інгалятор, перевірити техніку інгаляції, додати або переглянути бронходилататор, вирішити питання короткого курсу системного стероїду, отримати консультацію пульмонолога або анестезіолога, досягти стабільної сатурації киснем і відсутності хрипів у спокої. Якщо таких критеріїв немає, пацієнтка може повернутися в операційний список із тим самим ризиком.

Інгалятори: не скасовувати механічно

Більшість інгаляційних препаратів продовжують до операції, включно з ранковою дозою в день втручання, якщо анестезіолог не дав іншої інструкції. Пацієнтка має принести інгалятор швидкої дії із собою. Перед операцією важливо не лише переписати назви, а побачити, як вона користується пристроєм: чи робить видих до інгаляції, чи правильно координує натискання і вдих, чи затримує дихання, чи використовує спейсер за потреби, чи полоще рот після інгаляційного глюкокортикоїду.

Типова помилка – записати «сальбутамол за потреби» і не з’ясувати, як часто він потрібен. Часте використання препарату швидкої дії може означати поганий контроль і підвищений ризик бронхоспазму під час анестезії. Інша помилка – не відрізнити базовий інгалятор від рятівного. Пацієнтка може називати всі пристрої «пшикалками», тому просіть принести їх на огляд або показати фото. Це особливо важливо у старших пацієнток, при низькій прихильності, когнітивних труднощах або багатьох ліках.

Стероїди і глюкоза

Якщо пацієнтка нещодавно приймала преднізолон або інший системний глюкокортикоїд, треба оцінити дві речі: чи контроль дихання справді відновився і чи є ризик пригнічення наднирників. Не кожна коротка схема потребує додаткової дози в день операції, але хронічне або повторне застосування системних стероїдів потребує чіткішого плану. Тут корисний окремий маршрут про глюкокортикоїди перед операцією.

Стероїди також перетинаються з глікемією, інфекцією і загоєнням. У пацієнтки з діабетом, ожирінням або високим ризиком гіперглікемії додатковий системний стероїд для дихальної оптимізації або профілактики нудоти має бути відомий команді, яка контролює глюкозу. Тому матеріал про діабет перед операцією варто відкривати не лише ендокринологічним пацієнткам, а й жінкам, яким планують стероїдні втручання.

Сатурація, хрипи і фізична активність

Пульсоксиметрія у спокої не замінює клінічної оцінки, але корисна як швидкий маркер. Низька сатурація киснем на повітрі, наростання задишки при розмові, хрипи в спокої, ціаноз, сонливість або виражена тахікардія не є «плановою нормою». Якщо сатурація нижча за очікувану, подумайте не лише про астму або ХОЗЛ: анемія, серцева недостатність, тромбоемболія, пневмонія, ожиріння, апное сну й надлишкова седація можуть давати схожу картину.

Функціональна здатність важлива для післяопераційного плану. Пацієнтка, яка не може пройти один поверх сходів через задишку, має інший ризик, ніж та, що ходить швидко без симптомів. Для гінекології це впливає на вибір доступу, тривалість операції, положення, потребу в післяопераційному моніторингу, ранню мобілізацію і знеболення. Якщо задишка нова або непропорційна легеневому діагнозу, не пропустіть серцеву причину; перегляньте також серцевий передопераційний маршрут.

Куріння і вейпи

Куріння і вейпи не є окремою «звичкою», яку можна відкласти на кінець консультації. Вони підвищують ризик кашлю, мокроти, бронхоспазму, інфекції, ранових ускладнень і повільнішого відновлення. Навіть коротке припинення перед операцією може зменшити карбоксигемоглобін і покращити доставку кисню, а довше припинення дає більше користі для легеневих і ранових ускладнень. Найкраща розмова коротка й конкретна: коли остання сигарета або вейп, чи готова пацієнтка до паузи, що допоможе, чи потрібна нікотинова замісна терапія або консультація.

Не варто лякати пацієнтку так, ніби «все вже втрачено», якщо до операції залишилося мало часу. Навпаки, навіть пізня розмова корисна: вона зменшує куріння в день втручання, допомагає пояснити кашель після анестезії, дає підставу для дихальної гімнастики і післяопераційної мобілізації. Детальніший маршрут є в огляді про куріння та вейпи перед гінекологічною операцією.

Анестезія, аспірація і післяопераційний біль

Для анестезіолога важливо знати не лише діагноз, а й поточний стан: хрипи, сатурацію, останню дозу інгалятора, загострення, системні стероїди, інфекцію, домашній кисень, апное сну, ожиріння, рефлюкс, блювання і переносимість положення лежачи. У пацієнтки з бронхоспазмом кашель і ларингоспазм можуть перетнутися з ризиком аспірації. Тому огляд про голодування перед операцією варто поєднувати з легеневою оцінкою, особливо при ожирінні, рефлюксі, затримці спорожнення шлунка або екстреному втручанні.

Після операції біль і опіоїди можуть погіршити дихання не менше, ніж сама астма. Недостатній контроль болю обмежує глибокий вдих і кашель, а надмірні опіоїди викликають сонливість, гіповентиляцію, нудоту і затримку мобілізації. У пацієнтки з ХОЗЛ, апное сну або ожирінням це особливо небезпечно. Тому план знеболення має бути опіоїд-збережним, з чіткими межами для седативних комбінацій; дивіться також огляд про опіоїди перед операцією.

Післяопераційний дихальний план

Післяопераційний план не має закінчуватися фразою «спостереження». Для пацієнтки з астмою або ХОЗЛ потрібно визначити, хто контролює сатурацію киснем, коли відновити базові інгалятори, де має бути інгалятор швидкої дії, які симптоми вимагають огляду, як балансувати кисень і вентиляцію, як швидко мобілізувати пацієнтку, як уникати надмірних опіоїдів і коли потрібна фізіотерапія або дихальні вправи. Якщо є апное сну, треба знати, чи використовує пацієнтка пристрій для підтримки дихання і чи він буде доступний після операції.

Для амбулаторної хірургії важлива готовність до виписки: стабільна сатурація киснем у звичному для пацієнтки діапазоні, контрольований біль без надмірної сонливості, відсутність прогресуючого бронхоспазму, зрозуміла інструкція щодо інгаляторів і ознак небезпеки. Не виписуйте жінку лише тому, що операція була «мала», якщо вона хрипить, не може говорити реченнями, потребує повторних доз сальбутамолу або має нове падіння сатурації.

Що записати в карту

Планова гінекологічна операція __. Астма / ХОЗЛ / інший легеневий стан __. Симптоми за останні 4 тижні: денна задишка __, свистяче дихання __, нічні пробудження __, кашель і мокрота __, обмеження ходьби __, інгалятор швидкої дії __ разів на тиждень, загострення або преднізолон __, невідкладна допомога __, інфекція дихальних шляхів __. Куріння або вейп: так / ні __. Сатурація киснем у спокої на повітрі __. Хрипи при огляді: так / ні __. Інгалятори звірені, техніка перевірена, ранкова доза в день операції погоджена __. Інгалятор швидкої дії взяти з собою __. Анестезіолог до дня операції __. Причина для перенесення: активне загострення / інфекція / низька сатурація / інше __. Післяопераційний план: сатурація, інгалятори, опіоїд-збережне знеболення, мобілізація, дихальні вправи, ознаки небезпеки __.

Типові помилки

• обмежитися словом «астма» або «ХОЗЛ» без оцінки контролю за останні тижні;
• не запитати, як часто потрібен сальбутамол або інший інгалятор швидкої дії;
• скасувати базовий інгалятор перед операцією без причини;
• не попросити пацієнтку взяти інгалятор швидкої дії в день втручання;
• проводити планову операцію на фоні активного загострення, гарячки або гнійної мокроти;
• не врахувати недавній системний стероїд і ризик гіперглікемії або пригнічення наднирників;
• не поєднати легеневий ризик з апное сну, ожирінням, опіоїдами і курінням;
• виписати пацієнтку з прогресуючим бронхоспазмом або новим падінням сатурації;
• не пояснити ознаки небезпеки: наростаюча задишка, хрипи в спокої, синюшність, біль у грудях, гарячка, гнійна мокрота, сонливість або потреба в частих інгаляціях.

Практичний висновок

Передопераційна легенева оцінка в гінекології має бути короткою, але не формальною. Найважливіші питання: чи контрольована астма або ХОЗЛ зараз, чи є активне загострення, чи пацієнтка правильно використовує інгалятори, чи є низька сатурація киснем, чи курить, чи має апное сну, чи потрібні системні стероїди, чи безпечний післяопераційний знеболювальний план. Якщо відповідь нечітка, краще уточнити її до операційної, а не в момент бронхоспазму після індукції або в палаті, коли пацієнтка вже сонлива після опіоїду.

Для планової доброякісної операції активне загострення зазвичай є приводом для паузи й лікування. Для онкогінекології або невідкладної ситуації ризик не завжди дозволяє чекати, але він має бути названий: інгалятори доступні, анестезіолог знає базову сатурацію, післяопераційний моніторинг і знеболення заплановані, а команда розуміє, коли кашель або задишка вже не є «звичними після наркозу».

Пов’язані матеріали КДМ

• Огляд КДМ: куріння і вейпи перед гінекологічною операцією
• Огляд КДМ: апное сну перед гінекологічною операцією
• Огляд КДМ: глюкокортикоїди перед операцією
• Огляд КДМ: опіоїди перед операцією
• Огляд КДМ: діабет перед гінекологічною операцією
• Огляд КДМ: голодування перед операцією
• Огляд КДМ: серце перед гінекологічною операцією
• Огляд КДМ: венозний доступ перед операцією
• Архів клінічних оглядів КДМ

Джерела

• GINA 2026: глобальна стратегія ведення астми.
• GOLD 2026: звіт і практичний посібник щодо ХОЗЛ.
• PMC: передопераційна оцінка і зменшення легеневого ризику.
• PMC: періопераційне ведення пацієнтів з астмою.
• PubMed: систематичний огляд періопераційного ведення астми.
• PubMed: прогнозування післяопераційних легеневих ускладнень.