Раптовий сильний головний біль у вагітної або породіллі з порушенням зору, диплопією, офтальмоплегією, гіпотензією, гіпонатріємією або блюванням - це не лише прееклампсія чи мігрень. Якщо є підозра на апоплексію гіпофіза, негайно оцініть життєві показники, поля зору та черепно-мозкові нерви, заберіть кров на кортизол і АКТГ, але не затримуйте гідрокортизон у нестабільної пацієнтки.
Апоплексія гіпофіза – це гострий крововилив або інфаркт у ділянці гіпофіза, найчастіше всередині аденоми. Для акушера-гінеколога це рідкісний, але дуже дорогий для пацієнтки діагноз, бо він може починатися як “просто сильний головний біль”, а за кілька годин перетворитися на втрату зору, порушення свідомості або гостру недостатність кортизолу. У вагітності ситуація складніша: головний біль часто автоматично веде думку до прееклампсії, еклампсії, мігрені, постпункційного головного болю або тромбозу венозних синусів, а гіпофіз тим часом уже може бути уражений.
Цей матеріал доповнює наші огляди про післяпологовий головний біль, тяжку прееклампсію та еклампсію, гострий інсульт у вагітності, наднирникову недостатність, нецукровий діабет у вагітності, синдром Шихана, щитоподібну залозу у вагітності та гіперемезис із електролітними порушеннями. У реальній клініці ці маршрути перетинаються в одній пацієнтці: біль, блювання, натрій, тиск, зір, кортизол і рішення, чи потрібна нейровізуалізація негайно.
АГ – апоплексія гіпофіза. МРТ – магнітно-резонансна томографія. КТ – комп’ютерна томографія. АКТГ – адренокортикотропний гормон, сигнал гіпофіза до наднирників виробляти кортизол. ТТГ – тиреотропний гормон, сигнал гіпофіза до щитоподібної залози. ВТ4 – вільний тироксин. ПРЛ – пролактин. ЛГ – лютеїнізуючий гормон. ФСГ – фолікулостимулюючий гормон. ЧМН – черепно-мозкові нерви. ЦВСТ – церебральний венозний синус-тромбоз, тобто тромбоз венозних синусів головного мозку. ППГБ – постпункційний головний біль після пункції твердої мозкової оболонки. МДК – мультидисциплінарна команда. ВІТ – відділення інтенсивної терапії.
Офтальмоплегія – слабкість або параліч окорухових м’язів, що проявляється двоїнням, птозом, обмеженням рухів ока або анізокорією. Бітемпоральна геміанопсія – випадіння зовнішніх половин поля зору обох очей через компресію хіазми зорових нервів. Гіпопітуїтаризм – дефіцит одного або кількох гормонів гіпофіза. Вторинна наднирникова недостатність – низький кортизол через недостатній АКТГ, а не через первинне ураження наднирників.
Під час вагітності гіпофіз фізіологічно збільшується, переважно через пролактинові клітини. Це не означає, що кожна вагітна має ризик апоплексії. Але якщо в пацієнтки вже є макроаденома, особливо пролактинома або нефункціональна аденома, запас простору в турецькому сідлі менший, а компресія хіазми може стати клінічно значущою. Аденома може бути відома до вагітності, а може вперше проявитися саме під час гестації або після пологів.
Класична помилка – думати про пролактин лише як про лабораторний показник. У вагітності ПРЛ фізіологічно високий, тому його абсолютне значення погано відрізняє норму від патології. Натомість клінічну вагу мають динаміка симптомів, відомий розмір аденоми до вагітності, нові зорові скарги, окорухові симптоми, ознаки гострого гіпокортицизму та МРТ-картина.
Найтиповіший старт – раптовий сильний головний біль, часто ретроорбітальний або фронтальний, інколи з нудотою, блюванням, світлобоязню чи менінгеальним компонентом. Але для лікаря важливі не лише характеристики болю. Апоплексію гіпофіза треба активно шукати, якщо разом із болем є хоча б один із таких сигналів:
Важлива деталь: нормальний артеріальний тиск не заспокоює. Апоплексія гіпофіза може співіснувати з прееклампсією, але може й маскуватися під неї. Так само позиційний компонент після нейроаксіальної анестезії не повинен автоматично закривати діагноз ППГБ, якщо є зорові симптоми, окорухові порушення, гіпонатріємія або пригнічення свідомості.
| Стан | Що схоже | Що має змінити маршрут |
|---|---|---|
| Прееклампсія або еклампсія | Головний біль, зорові симптоми, блювання, судоми, післяпологовий ризик. | Артеріальна гіпертензія, протеїнурія або органна дисфункція; але нормальний тиск не виключає АГ, якщо є офтальмоплегія або дефект поля зору. |
| Церебральний венозний синус-тромбоз | Головний біль, папіледема, судоми, фокальні симптоми, післяпологовий тромботичний контекст. | Наростання болю днями, ознаки підвищеного внутрішньочерепного тиску, потреба у венозній нейровізуалізації; детальніше дивіться огляд про венозну тромбоемболію та гострий інсульт. |
| Постпункційний головний біль | Після епідуральної або спінальної анестезії, часто позиційний біль, нудота, шум у вухах. | Диплопія, порушення полів зору, судоми, гіпертензія, гарячка, гіпонатріємія або атиповий перебіг вимагають ширшого маршруту. |
| Субарахноїдальний крововилив або інсульт | Раптовий найсильніший головний біль, блювання, неврологічний дефіцит, порушення свідомості. | Не чекати “безпечної” МРТ, якщо потрібна швидка КТ для виключення крововиливу; материнська діагностика має пріоритет. |
| Гіперемезис або інфекція | Нудота, блювання, слабкість, електролітні порушення. | Головний біль нового типу, дефект зору, окорухові симптоми або низький кортизол не пояснюються простим блюванням. |
| Синдром Шихана | Післяпологовий гіпопітуїтаризм, гіпонатріємія, слабкість, лактаційний провал. | Синдром Шихана зазвичай пов’язаний із кровотечею та шоком; гострий біль із офтальмоплегією або компресією хіазми більше підтримує АГ. |
Мета першого пакета – не “повністю описати гіпофіз”, а виявити загрозу життю та осі, які не можна пропустити. Мінімально корисні: кортизол, АКТГ, натрій, калій, глюкоза, креатинін, загальний аналіз крові, печінкові ферменти, коагуляційні показники за контекстом, ТТГ і ВТ4, ПРЛ. Якщо стан стабільний, додають ЛГ, ФСГ, естрадіол, інсуліноподібний фактор росту-1 і подальшу ендокринну карту. У гострий момент саме кортизол і натрій мають найбільшу практичну ціну.
Інтерпретація вагітної потребує обережності. ПРЛ у вагітності високий фізіологічно; ТТГ і ВТ4 мають триместровий контекст; натрій у вагітних може бути трохи нижчим, але виражена гіпонатріємія з головним болем, блюванням і слабкістю має запускати оцінку кортизолу. Низький або “неадекватно нормальний” ТТГ при низькому ВТ4 після ураження гіпофіза підтримує центральний гіпотиреоз, але левотироксин не слід починати до забезпечення кортизолової безпеки.
МРТ ділянки гіпофіза без гадолінію зазвичай є методом вибору, бо краще показує аденому, крововилив, інфаркт, компресію хіазми та супраселярне поширення. Якщо МРТ доступна швидко, це оптимальний шлях. Але слово “вагітність” не має паралізувати діагностику: якщо клініка схожа на субарахноїдальний крововилив, гострий інсульт або іншу внутрішньочерепну катастрофу, КТ голови або судинна візуалізація за невідкладним протоколом може бути правильнішою першою дією.
Гадоліній у вагітності не є рутинним вибором і має використовуватися лише тоді, коли очікувана користь суттєво перевищує ризик. У більшості випадків підозри на АГ перший діагностичний крок – МРТ без контрасту. Після пологів, коли гострий стан стабілізовано, МРТ із контрастуванням може допомогти деталізувати залишкову аденому, хіазмальну компресію та план довгострокового ведення.
Ендокринна небезпека номер один – гостра вторинна наднирникова недостатність. Настанови з невідкладного ведення апоплексії гіпофіза рекомендують вводити гідрокортизон при гемодинамічній нестабільності, порушенні свідомості, тяжкому дефіциті зору або клінічній підозрі на гіпокортицизм. Практичні схеми залежать від локального протоколу, але часто використовують внутрішньовенний болюс 100 мг із подальшим введенням стресових доз. Не треба чекати лабораторного підтвердження, якщо пацієнтка нестабільна.
Далі рішення розділяється на консервативне й хірургічне. Якщо зір стабільний або швидко поліпшується, свідомість не пригнічена, немає прогресування окорухових симптомів і пацієнтка стабілізується на глюкокортикоїдах, можливе ретельне консервативне ведення: ВІТ або моніторинг у спеціалізованому відділенні, повторна оцінка зору, контроль електролітів, ендокринна карта, план МРТ і доступність нейрохірурга.
Нейрохірургічна декомпресія, зазвичай транссфеноїдним шляхом, обговорюється негайно при тяжкому або прогресуючому зоровому дефіциті, погіршенні свідомості, наростанні компресії, тяжкій офтальмоплегії або відсутності стабілізації. У вагітності рішення не можна зводити до фрази “дочекатися пологів”. Якщо мати втрачає зір або погіршується неврологічно, лікування матері є лікуванням вагітності.
У пацієнтки з відомою пролактиномою до вагітності важливо знати початковий розмір пухлини, чи була вона мікро- або макроаденомою, чи отримувала вона каберголін або бромокриптин, чи була операція, який був останній МРТ-контроль і чи були дефекти поля зору. Для мікропролактином ризик клінічно значущого росту під час вагітності значно нижчий, ніж для макроаденом, але апоплексія можлива й при раніше невідомій пухлині.
При симптомному рості пролактиноми під час вагітності часто розглядають відновлення агоніста дофаміну, тобто препарату, який пригнічує секрецію пролактину й може зменшити пролактиному. Бромокриптин має найдовший досвід застосування у вагітності; каберголін також використовується в окремих ситуаціях. Але при справжній АГ із компресією зору, крововиливом і підозрою на дефіцит кортизолу таблетка не замінює невідкладний маршрут: глюкокортикоїди, візуалізація, нейроофтальмологія й нейрохірургічне рішення мають іти паралельно.
Апоплексія гіпофіза сама по собі не є автоматичним показанням до кесаревого розтину. Спосіб і час розродження залежать від акушерських показань, терміну вагітності, стабільності матері, неврологічного стану, потреби в нейрохірургії та можливості безпечно провести анестезію. Якщо стан матері нестабільний, пріоритет – стабілізація, корекція кортизолу, нейровізуалізація та рішення МДК.
Для анестезіолога критично знати: чи є наднирникова недостатність і які стресові дози гідрокортизону потрібні; чи є підвищений внутрішньочерепний тиск; чи є порушення свідомості або ризик аспірації; чи планується нейрохірургічне втручання; які препарати отримує пацієнтка. Нейроаксіальна анестезія не повинна призначатися автоматично або заборонятися автоматично – рішення залежить від неврологічної картини, коагуляції, внутрішньочерепної ситуації та локального протоколу.
Після народження плаценти ризики не закінчуються. Потрібна повторна оцінка гіпофізарних осей: кортизол і АКТГ, ТТГ і ВТ4, ПРЛ, гонадотропіни, натрій, глюкоза, симптоми нецукрового діабету, лактація, головний біль і зір. Якщо пацієнтка отримувала гідрокортизон у стресових дозах, потрібен план переходу на замісну або відміни лише після безпечної ендокринної оцінки.
Грудне вигодовування обговорюється індивідуально. Частина пацієнток не зможе налагодити лактацію через ушкодження гіпофіза або потребу в агоністі дофаміну, який пригнічує пролактин. Іншим, після стабілізації й без препарату, що пригнічує лактацію, грудне вигодовування може бути можливим. Важливо не зводити розмову до “можна або не можна”: пацієнтка має розуміти, що невдала лактація в цьому контексті може бути симптомом гіпофізарного ушкодження, а не її помилкою.
Вагітність __ тижнів / післяпологовий день __. Раптовий головний біль почався о __, інтенсивність __/10, локалізація __, блювання/світлобоязнь __. Зір: гострота __, поля зору конфронтаційно __, диплопія __, птоз __, рухи очей __, зіниці __. Неврологічний статус __, свідомість __. Артеріальний тиск __/__, пульс __, температура __, сатурація __, глюкоза __. Відомий анамнез аденоми/пролактиноми: так/ні, лікування __. Забрано кортизол о __, АКТГ __, натрій __, ТТГ __, ВТ4 __, ПРЛ __. Гідрокортизон введено о __ через підозру на недостатність кортизолу / не введено, бо __. МРТ/КТ заплановано або виконано __. Залучені: ендокринолог __, невролог __, нейрохірург __, офтальмолог __, анестезіолог __. Попередній висновок: підозра на апоплексію гіпофіза / інший діагноз __. План: моніторинг зору __, електроліти __, глюкокортикоїди __, нейрохірургічне рішення __, акушерська тактика __.
Для гінеколога головне – не стати вузьким ендокринологом, а вчасно побачити небезпечний шаблон. Раптовий сильний головний біль плюс зір, окорухові нерви, гіпонатріємія, гіпотензія або відома аденома – це привід думати про апоплексію гіпофіза. Перші правильні дії прості: життєві показники, глюкоза, кортизол і АКТГ без затримки лікування, гідрокортизон при нестабільності, оцінка зору, МРТ або КТ за невідкладністю і рання МДК. У цій темі швидкість не протилежна точності: вона є частиною точного ведення.