Венозна тромбоемболія (ВТЕ) у вагітності та післяпологовому періоді залишається однією з тих ситуацій, де ціна “подивимось у динаміці” може бути неприйнятною. Фізіологічна задишка, тахікардія, набряки і дискомфорт у ногах справді часті у вагітних, але вони не мають автоматично пояснювати симптоми, якщо є однобічний набряк, біль по ходу глибоких вен, раптова задишка, плевритичний біль у грудях, кровохаркання, синкопе або гіпоксемія.

Практичний фокус для акушера-гінеколога простий: не доводити підозру до “підтвердження на око”. RCOG Green-top Guideline 37b формулює маршрут доволі жорстко: при симптомах або ознаках, що можуть відповідати ВТЕ, потрібне швидке об’єктивне тестування, а низькомолекулярний гепарин (НМГ; LMWH) дають до виключення діагнозу, якщо немає сильної протипоказаності.

Чому вагітність змінює діагностичну логіку

У невагітних пацієнтів лікар часто спирається на передтестову ймовірність, Wells score, D-димер і потім візуалізацію. У вагітності ця схема менш надійна: симптоми перекриваються з нормальними змінами, D-димер зростає з терміном гестації, а клінічні шкали для загальної популяції не можна механічно переносити на вагітних. Тому маршрут має бути локально погодженим між акушерами, радіологами, гематологами, терапевтами/кардіологами й анестезіологами.

Це не означає “всім одразу КТ”. Це означає: якщо є клінічна підозра, треба швидко обрати правильне об’єктивне дослідження і не залишати пацієнтку без антикоагуляції, поки черга на візуалізацію рухається повільно.

Перші 15 хвилин: стабільна чи нестабільна пацієнтка

Перший поділ – не DVT проти PE, а гемодинамічна стабільність.

• Нестабільність: колапс, шок, стійка гіпотензія, виражена гіпоксемія, наростаюча дихальна недостатність, ознаки перевантаження правих відділів серця. Це маршрут масивної тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА): старший акушер, анестезіолог/інтенсивіст, терапевт або кардіолог, гематолог, радіолог, портативна ехокардіографія або CTPA за можливості, внутрішньовенний нефракціонований гепарин і розгляд тромболізису чи емболектомії у життєзагрожувальній ситуації.
• Стабільність: нормальний або прийнятний тиск, немає прогресуючої гіпоксемії, немає шоку. Тут є час для структурованої діагностики, але не для затримки лікування при значущій підозрі.

Одночасно варто взяти загальний аналіз крові, креатинін/сечовину, печінкові проби, коагулограму, групу крові за локальним протоколом, оцінити алергії, вагу на початку вагітності або актуальну клінічно прийнятну вагу для дозування, ризик кровотечі та акушерський статус. Важливо: базові аналізи не повинні затримувати першу дозу антикоагулянта, якщо лікування показане.

Якщо основна скарга – нога: маршрут DVT

Для підозри на тромбоз глибоких вен (DVT) першим дослідженням є компресійне дуплексне ультразвукове дослідження вен. Типова презентація – однобічний набряк, біль, асиметрія окружності, болючість по ходу вен, іноді біль у нижній частині живота, сідниці або спині при ілеофеморальному чи клубовому тромбозі.

Клінічна помилка тут – заспокоїтися після одного негативного УЗД, якщо симптоми “кричать” про проксимальний тромбоз або зберігається висока підозра. Інша помилка – лікувати набряк ноги як нормальний набряк вагітності, не вимірявши асиметрію і не поставивши питання про об’єктивну діагностику.

Якщо основна скарга – задишка або біль у грудях: маршрут PE

При підозрі на тромбоемболію легеневої артерії (PE/ТЕЛА) стартова оцінка включає сатурацію, частоту дихання, тиск, пульс, електрокардіограму, рентгенографію органів грудної клітки, огляд ніг і акушерський статус. Рентгенографія не “виключає PE”, але допомагає обрати між CTPA і вентиляційно-перфузійним скануванням (V/Q) та знайти альтернативні діагнози.

1. Є симптоми DVT разом із підозрою на PE: спершу компресійне УЗД вен. Якщо DVT підтверджений, діагноз ВТЕ вже об’єктивізований, і лікування продовжують без обов’язкової легеневої візуалізації, якщо вона не змінить невідкладну тактику.
2. Немає симптомів DVT або УЗД не підтвердило DVT: потрібна легенева візуалізація – CTPA або V/Q залежно від рентгенограми, доступності, досвіду центру, контрастних ризиків і локального протоколу.
3. Рентгенографія грудної клітки патологічна: частіше обирають комп’ютерно-томографічну легеневу ангіографію (CTPA), бо V/Q при патологічній рентгенограмі частіше дає неінформативний результат.
4. Рентгенографія нормальна: V/Q може бути доречним варіантом там, де метод швидко доступний і якісно виконується; CTPA залишається прийнятним і широко доступним маршрутом.

Пацієнтці варто пояснювати ризики без залякування: абсолютні променеві ризики для плода і матері при сучасних протоколах низькі, а пропущена PE може бути фатальною. Вибір між CTPA і V/Q – це не “безпечне проти небезпечного”, а вибір найбільш інформативного дослідження для конкретної клінічної ситуації.

D-димер: де межа корисності

У вагітної D-димер часто підвищений без тромбозу, тому його специфічність знижується. RCOG у Green-top 37b прямо не рекомендує D-димер як частину дослідження гострої ВТЕ у вагітності. У літературі є сучасні алгоритми з адаптованими порогами, але їх не варто імпровізувати поза локально затвердженим маршрутом і без розуміння, для якої популяції вони валідовані.

Практичний висновок: негативний або “не дуже високий” D-димер не повинен самостійно заспокоювати лікаря, якщо є сильна клінічна підозра. Позитивний D-димер у вагітної також не є діагнозом і не замінює об’єктивної візуалізації.

Антикоагуляція: терапевтичний НМГ до виключення діагнозу

При клінічно підозрюваному DVT або PE, якщо немає сильної протипоказаності, стартують терапевтичний низькомолекулярний гепарин до виключення діагнозу. Доза має відповідати локальному протоколу і масі тіла, зазвичай ранній ваговій точці або актуальній вазі залежно від прийнятого підходу. Рутинний anti-Xa-моніторинг при НМГ для лікування гострої ВТЕ не потрібен більшості пацієнток; його розглядають при крайніх значеннях маси тіла, нирковій недостатності, рецидивній ВТЕ або складній фармакокінетиці.

• Варфарин не використовують для антенатального лікування ВТЕ через ризики для плода, але він може бути варіантом після пологів у сумісності з грудним вигодовуванням за профільним наглядом.
• Прямі оральні антикоагулянти у вагітності не є стандартом лікування; під час грудного вигодовування їх зазвичай уникають через недостатність безпечних даних і рекомендаційні обмеження.
• Нефракціонований гепарин корисний у ситуаціях, де потрібна швидка керованість: масивна PE, високий ризик кровотечі, термінові втручання, перипартальна ситуація за рішенням команди.

Якщо антикоагуляція протипоказана або є рецидив PE попри адекватне лікування, питання тимчасового кава-фільтра чи інтервенційних методів вирішується лише командно. Це не “профілактичний жест”, а вузьке рішення для конкретної небезпечної ситуації.

Масивна PE: коли потрібен інший рівень рішень

У шокової вагітної або породіллі з підозрою на масивну PE не можна чекати повного стандартного маршруту. Потрібні одночасні дії: кисень, венозний доступ, моніторинг, старший акушер, анестезіолог/інтенсивіст, кардіолог або терапевт, гематолог, радіолог, ехокардіографія біля ліжка за можливості, CTPA якщо реально не затримує допомогу. Внутрішньовенний нефракціонований гепарин легше швидко титрувати й зупинити, ніж НМГ, тому його часто обирають при життєзагрожувальній PE.

Тромболізис у вагітності не є рутинним, але вагітність сама по собі не повинна автоматично забороняти його, якщо йдеться про загрозу життю матері. Рішення приймають старші клініцисти з чітким документуванням балансу ризику кровотечі, материнського виживання і можливостей центру.

Диференціальна діагностика: не все, що задишка, є PE

Вагітна з задишкою може мати PE, прееклампсію з набряком легень, пневмонію, астму, аритмію, кардіоміопатію, анемію, тиреотоксикоз, панічну атаку або сепсис. Але наявність альтернативної гіпотези не має скасовувати оцінку ВТЕ, якщо клінічна картина сумісна.

Особливо небезпечні поєднання: задишка + гіпертензія/головний біль/біль в епігастрії; задишка + післяпологова кровотеча або анемія; задишка + лихоманка; задишка після операції. Для близьких маршрутів корисно мати поруч огляди KDM про тяжку прееклампсію та еклампсію і післяопераційну задишку й тахікардію.

Пологи, нейроаксіальна анестезія і остання ін’єкція НМГ

Після підтвердженої ВТЕ вагітна потребує плану розродження ще до початку спонтанних пологів. У плані мають бути термін, акушерська тактика, антикоагуляція, нейроаксіальна аналгезія, ризик кровотечі, післяпологове відновлення лікування і відповідальний лікар.

Важливо не робити кесарів розтин лише тому, що пацієнтка отримує антикоагулянт. Шлях розродження визначають акушерські показання, стан матері, стан плода і керованість антикоагуляції. Якщо потрібне швидке завершення другого періоду, рішення про оперативні вагінальні пологи має враховувати не тільки акушерські передумови, а й кровотечний ризик.

Післяпологовий період: ризик не закінчується народженням

Пуерперій – період найвищого відносного ризику ВТЕ. Підтверджену ВТЕ лікують терапевтично щонайменше 3 місяці загалом і щонайменше 6 тижнів після пологів; перед припиненням терапії треба переоцінити тромботичний ризик і контекст події.

Після пологів критичне питання – коли відновити антикоагуляцію. Відповідь не має бути автоматичною: треба переконатися в гемостазі, оцінити крововтрату, травму промежини або операційну рану, ризик гематоми, гемоглобін, потребу в повторному втручанні. Якщо була або очікується післяпологова кровотеча, час і препарат треба погодити командно.

Грудне вигодовування не протипоказане при гепаринах і варфарині. Якщо пацієнтка хоче перейти з НМГ на пероральну терапію після пологів, їй треба пояснити моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (INR), взаємодії, ризик кровотечі й необхідність чіткого контакту з лікарем.

Документація, яка захищає пацієнтку і команду

Запис у карті має показувати не просто “підозра на PE”, а логіку маршруту.

• симптоми, час початку, фактори ризику, термін вагітності або день після пологів;
• життєві показники: тиск, пульс, сатурація, частота дихання, температура;
• ознаки DVT, результат огляду ніг, окружність гомілок, біль, набряк;
• початкові дослідження: ЕКГ, рентгенографія грудної клітки, УЗД вен, CTPA або V/Q, базові аналізи;
• час призначення і фактичного введення першої дози НМГ або нефракціонованого гепарину;
• протипоказання до антикоагуляції або їх відсутність;
• з ким погоджено рішення: старший акушер, анестезіолог, гематолог, радіолог, терапевт/кардіолог;
• план розродження, час останньої дози НМГ, умови нейроаксіальної аналгезії;
• післяпологовий план: коли відновити антикоагуляцію, тривалість лікування, грудне вигодовування, контрольний візит.

Фраза для висновку

Вагітність __ тижнів / післяпологовий день __. Симптоми: __, початок __. Життєві показники: AT __, пульс __, SpO2 __, ЧД __. Клінічна підозра: DVT / PE / DVT+PE. Протипоказання до антикоагуляції: немає / є __. Розпочато терапевтичний НМГ __ о __:__ до об’єктивного виключення ВТЕ. Діагностика: УЗД вен __; ЕКГ __; рентгенографія ОГК __; CTPA/VQ __. Рішення погоджено з __. План: продовжити/припинити антикоагуляцію після результатів __; при підтвердженні ВТЕ – лікування до кінця вагітності і щонайменше 6 тижнів після пологів, мінімум 3 місяці загалом. План пологів і нейроаксіальної анестезії: __.

Джерела для поглиблення

• RCOG Green-top Guideline No. 37b: Thromboembolic Disease in Pregnancy and the Puerperium – Acute Management
• ASH VTE Guidelines: Pregnancy
• ASH pocket guide: VTE in the context of pregnancy
• NICE NG158: Venous thromboembolic diseases – general diagnostic and anticoagulation recommendations

Пов’язане навчання та матеріали KDM

• Вебінар KDM: лікарські помилки та ризик-менеджмент в акушерстві й гінекології
• Практичний тренінг KDM: базові навички в лапароскопії та гістероскопії
• Бібліотека KDM: гайдлайни, переклади та джерела для лікарів
• Огляд KDM: післяопераційна задишка і тахікардія – PE, кровотеча чи сепсис
• Огляд KDM: профілактика ВТЕ після гінекологічної операції
• Огляд KDM: тяжка прееклампсія та еклампсія
• Огляд KDM: оперативні вагінальні пологи
• Огляд KDM: післяпологова кровотеча
• Інші клінічні огляди KDM