Періопераційна гіпотермія у гінекологічній операційній часто виглядає як дрібниця: пацієнтка тремтить у відділенні пробудження, просить ще ковдру, має більше болю або довше не готова до виписки. Але причина може починатися значно раніше – у передопераційній зоні, при холодній операційній, відкритій поверхні тіла, холодних інфузіях, довгому втручанні, крововтраті, промиванні, загальній чи нейроаксіальній анестезії. Температура є таким самим показником безпеки, як пульс, тиск, сатурація і діурез.

Для акушера-гінеколога тема практична, бо гіпотермія підсилює тремтіння, біль, потребу в опіоїдах, затримку пробудження, крововтрату через порушення гемостазу, ризик інфекції рани й перенесення виписки. Вона також заважає коректно оцінити післяопераційну гарячку: пацієнтка може спочатку бути холодною і тремтіти, а потім отримати реактивне підвищення температури. Тому профілактика має починатися до розрізу, а не після скарги на холод.

Кого зігрівати активніше

Базове правило просте: якщо операція триває понад коротку маніпуляцію або є ризик значної втрати тепла, план зігрівання треба проговорити до переведення в операційну. Особливо уважні групи: старший вік, низька маса тіла, анемія, очікувана крововтрата, відкрите втручання, довга лапароскопія, онкогінекологія, тривале положення на операційному столі, значні інфузії, ендометріоз із великим обсягом дисекції, комбінована анестезія, початкова температура нижча за норму або скарга на холод у передопераційній зоні.

Операційний чек-лист має містити не лише антибіотик, тромбопрофілактику й інструменти. Додайте коротке питання: яка температура пацієнтки перед операцією, чи потрібне активне зігрівання, чи будуть теплі інфузії, хто контролює температуру під час втручання і що буде критерієм безпечного переведення з відділення пробудження.

Де втрачається тепло

Температура: коли міряти

Якщо втручання коротке і ризик низький, достатньо передопераційного вимірювання та повторної оцінки у відділенні пробудження за симптомами. Якщо операція довша, відкрита, з очікуваною крововтратою або значними інфузіями, потрібен повторний або безперервний контроль. Найважливіше – не покладатися на відчуття руки чи фразу “в операційній тепло”. Тремтіння може бути пізнім сигналом, а анестезія приглушує поведінкову відповідь на холод.

Практична межа для дії: температура нижча за тридцять шість градусів Цельсія або стійке зниження в динаміці. У такій ситуації треба перевірити джерело вимірювання, посилити активне зігрівання, переглянути інфузії, зменшити зайве відкриття тіла, оцінити крововтрату й повідомити команду. Якщо пацієнтка холодна, сонлива і потребує опіоїдів, дивіться також маршрут про апное сну перед операцією: дихальна безпека і готовність до виписки стають взаємопов’язаними.

Активне зігрівання

Звичайна ковдра зменшує втрату тепла, але при значному ризику часто потрібне активне зігрівання. Найпрактичніший варіант – повітряна зігрівальна ковдра або локальний протокол активного обігріву. Її доречно починати ще до операції, якщо пацієнтка холодна, має довге очікування, високий ризик гіпотермії або очікуване втручання понад годину. У відділенні пробудження активне зігрівання продовжують, якщо температура низька або є тремтіння.

Не забувайте про дрібні речі: теплі шкарпетки або покриття відкритих ділянок, мінімізація часу без ковдри, підігрів значних обсягів інфузії, сухі простирадла, швидке закриття після підготовки поля, узгодження з анестезіологом, коли пристрій не заважає доступу, електрохірургії або стерильності.

Крововтрата, рана і відновлення

Гіпотермія погіршує гемостаз і може збільшувати крововтрату, особливо коли вже є передопераційна анемія або пацієнтка приймає антикоагулянти перед операцією. Якщо кровотеча більша за очікувану, температура має бути в тому самому полі уваги, що й гемоглобін, фібриноген, кальцій, інфузії та джерело кровотечі.

Гіпотермія також пов’язана з інфекційними ризиками і якістю загоєння. Тому профілактика гіпотермії логічно стоїть поруч із антибіотикопрофілактикою, глікемією, киснем, гемостазом і технікою закриття рани. Якщо після операції з’являється почервоніння, біль, виділення або стійке підвищення температури, дивіться окремий маршрут про інфекцію рани після гінекологічної операції.

Знеболення і тремтіння

Тремтіння підвищує споживання кисню, посилює біль у розрізах і може робити пробудження хаотичним. Пацієнтка отримує більше опіоїдів, а потім стає сонливішою, що ускладнює оцінку дихання, нудоти й готовності до виписки. Тому при тремтінні не починайте лише з додаткового анальгетика. Перевірте температуру, зігрівання, глюкозу за показаннями, крововтрату, інфузії, нудоту й дихання. Паралельно тримайте маршрут післяопераційного болю і інфузійної тактики у полі зору.

Виписка з відділення пробудження

Готовність до виписки після гінекологічної операції не має спиратися лише на час після анестезії. Температура, тремтіння, біль, нудота, сатурація, артеріальний тиск, кровотеча, діурез і здатність безпечно мобілізуватися мають бути узгоджені. Якщо пацієнтка холодна, тремтить, потребує повторних опіоїдів або має нестабільну сатурацію, критерії виписки треба переглянути. Дотичні маршрути: готовність до післяопераційної виписки і профілактика венозної тромбоемболії після операції.

Шаблон запису

Планова гінекологічна операція __, дата __. Температура у передопераційній зоні __ градусів Цельсія. Ризик гіпотермії: тривалість втручання __, відкрита/лапароскопічна операція __, очікувана крововтрата __, інфузії __, індекс маси тіла __, анемія __, вік __. Заходи: активне зігрівання до операції так/ні __, теплі інфузії так/ні __, контроль температури під час втручання __, ковдра у відділенні пробудження __. Після операції: температура __, тремтіння __, біль __, кровотеча __, сатурація __, критерії виписки переглянуто __.

Типові помилки

• Не виміряти температуру перед операцією у пацієнтки з високим ризиком.
• Почати зігрівання лише після появи тремтіння у відділенні пробудження.
• Використовувати холодні інфузії при значному обсязі без клінічної потреби.
• Плутати тремтіння від гіпотермії з болем і давати лише опіоїд.
• Не врахувати гіпотермію при кровотечі, коагулопатії або довгому втручанні.
• Виписати пацієнтку з нестабільною температурою, тремтінням або надмірною сонливістю.

Практичний висновок

Періопераційна гіпотермія – це не косметичний комфорт, а частина хірургічної безпеки. Найкращий план простий: виміряти температуру до операції, назвати ризик, почати зігрівання рано, підігрівати значні обсяги рідини, контролювати температуру в динаміці, не лікувати тремтіння лише опіоїдом і не поспішати з випискою, доки температура, біль, дихання й кровотеча не стабільні.

Пов’язані матеріали КДМ

• Огляд КДМ: післяопераційний біль
• Огляд КДМ: післяопераційна інфузійна тактика
• Огляд КДМ: інфекція рани після гінекологічної операції
• Огляд КДМ: профілактика венозної тромбоемболії після операції
• Огляд КДМ: готовність до післяопераційної виписки
• Огляд КДМ: передопераційна анемія
• Огляд КДМ: антикоагулянти перед операцією
• Огляд КДМ: апное сну перед операцією
• Бібліотека КДМ: настанови, переклади та джерела для лікарів
• Архів клінічних оглядів КДМ

Джерела

• NICE: практичні рекомендації щодо ненавмисної періопераційної гіпотермії у дорослих під час операції.
• NICE: сторінка настанови щодо профілактики й ведення гіпотермії під час операції.
• NCBI: огляд доказової бази щодо періопераційної гіпотермії.
• PMC: огляд профілактики й ведення ненавмисної періопераційної гіпотермії.
• PMC: клінічний огляд періопераційного температурного менеджменту.
• PMC: огляд активного зігрівання й профілактики гіпотермії.
• PMC: огляд керування температурою тіла під час загальної анестезії.