У вагітної або породіллі сепсис може виглядати менш драматично, ніж очікує команда. Якщо є підозра на інфекцію плюс органна дисфункція або гемодинамічна нестабільність, антибіотики й ескалація не мають чекати повного лабораторного підтвердження.
Материнський сепсис у вагітності та після пологів – це не просто “температура з поганими аналізами”. Це інфекція з порушенням органної функції, яка може швидко перейти в шок, ДВЗ-синдром, дихальну недостатність, гостре ураження нирок, післяпологову кровотечу і втрату плода або матері. Для акушера-гінеколога найважливіше не вивчити ще одну шкалу, а не пропустити момент, коли звичайна інфекція вже стала системною загрозою.
RCOG Green-top Guideline No. 64 та NICE NG255 сходяться в практичній логіці: сепсис треба розпізнавати рано, оцінювати ризик з урахуванням вагітності/післяпологового періоду, не затримувати антибіотики при високій імовірності, паралельно брати культури, контролювати джерело і швидко залучати старших клініцистів та інтенсивну терапію.
Нормальна вагітність сама по собі зміщує базові показники: частота серцевих скорочень вища, лейкоцити можуть бути підвищені, дихання частіше, периферичний опір нижчий, а після пологів додаються крововтрата, біль, лактація, операційна рана й інфекційні ризики. Тому сепсис не можна виключати тільки тому, що “вагітні часто тахікардичні” або “лейкоцитоз після пологів нормальний”.
Окремо небезпечна породілля, яка виглядає “ще не дуже погано”, але має тахікардію, слабкість, озноб, біль, тахіпное або порушення свідомості. У молодих здорових пацієнток компенсація може триматися довго, а декомпенсація відбувається різко.
Сепсис варто підозрювати, коли є або ймовірна інфекція плюс ознаки системної реакції чи органної дисфункції. У вагітних і породіль важливо не прив’язуватися лише до температури: сепсис може бути без гарячки або з гіпотермією.
| Клінічний сигнал | Що насторожує | Що робити |
|---|---|---|
| Серцево-судинний | Тахікардія, гіпотензія, холодні кінцівки, слабкий діурез, лактат підвищений. | Ескалація, венозний доступ, лактат, рідина за показаннями, ранній вазопресор при шоку. |
| Дихальний | Тахіпное, сатурація падає, потреба в кисні, плевритичний біль, пневмонія або аспірація в диференціалі. | Кисень, гази крові, рентген/УЗД/CT за ситуацією, інтенсивіст. |
| Неврологічний | Сплутаність, сонливість, ажитація, судоми, “пацієнтка не така, як годину тому”. | Не списувати на втому або біль; думати про сепсис, еклампсію, гіпоксію, кровотечу. |
| Коагуляція/кровотеча | Кровоточивість із венепункцій, ДВЗ, надмірна післяпологова кровотеча, падіння фібриногену. | Активувати кровотечний маршрут, контролювати фібриноген, тромбоцити, PT/aPTT, ROTEM/TEG за наявності. |
| Локальне джерело | Болючість матки, гнійні виділення, рана, пієлонефрит, пневмонія, мастит, септичний аборт. | Антибіотики плюс пошук і контроль джерела, а не тільки жарознижувальні. |
Джерело не завжди очевидне в перші хвилини, але його треба шукати системно. Без контролю джерела навіть правильний антибіотик може не врятувати.
У сепсисі небезпечно мислити послідовно: “спершу аналізи, потім антибіотик, потім подумаємо про джерело”. Правильний маршрут паралельний.
Вибір антибіотиків залежить від імовірного джерела, тяжкості, терміну вагітності, алергій, локальної резистентності й ризику анаеробів. У тяжкому сепсисі терапія має бути достатньо широкою з першої дози; деескалація відбувається після культур, клінічної відповіді та контролю джерела.
| Ймовірне джерело | Що покрити | Коментар |
|---|---|---|
| Інтраамніотична інфекція / ендометрит | Аероби, анаероби, стрептококи, грамнегативна флора. | Не плутати з однією лише GBS-профілактикою; при кесаревому розтині анаеробне покриття особливо важливе. |
| Пієлонефрит / уросепсис | Грамнегативні уропатогени, Enterobacterales, за ризиками – резистентні штами. | Шукати обструкцію; при камені або гідронефрозі потрібен урологічний контроль джерела. |
| Пневмонія | Типові й атипові респіраторні патогени за локальним протоколом. | Оцінити гіпоксемію, потребу в інтенсивній терапії, диференціал із PE та набряком легень. |
| Рана / некротизуюча інфекція | Стафілококи, стрептококи, грамнегативні, анаероби; за ризиками – MRSA. | Хірургічне джерело потребує ревізії, а не лише зміни антибіотика. |
| Септичний аборт | Полімікробне покриття включно з анаеробами. | Потрібна швидка евакуація інфікованого вмісту після старту реанімації й антибіотиків. |
Антибіотики не мають чекати результатів культур, якщо клінічна ймовірність висока. Але культури треба взяти до першої дози, якщо це реально зробити без затримки. У документації корисно фіксувати не тільки призначення, а й фактичний час введення першої дози.
Surviving Sepsis Campaign для дорослих підтримує ранню гемодинамічну ресусцитацію при сепсис-індукованій гіпоперфузії, але вагітна або породілля потребує акуратної переоцінки: прееклампсія, кардіоміопатія, набряк легень, AFE, кровотеча і ниркова дисфункція можуть зробити агресивну інфузію небезпечною.
Практичний підхід: дати рідину, якщо є гіпоперфузія, але оцінювати відповідь – тиск, пульс, капілярне наповнення, діурез, лактат, дихання, сатурація, ультразвукові ознаки перевантаження. Якщо гіпотензія зберігається, потрібен вазопресор, найчастіше норадреналін за протоколом інтенсивної терапії, а не нескінченне “доливання”.
У вагітної з сепсисом стан плода часто відображає стан матері: лихоманка, гіпоксія, гіпотензія, ацидоз, вазопресори, інфекція. Але першим пацієнтом для реанімації є мати. Фетальний моніторинг доцільний, коли термін життєздатний і він змінить тактику, але він не повинен відволікати від кисню, антибіотиків, циркуляції та контролю джерела.
Розродження не є універсальним лікуванням сепсису. Воно потрібне, якщо є акушерські показання, погіршення стану плода після материнської стабілізації, неможливість контролю джерела без розродження або інфікований вміст матки/плаценти є ключовим джерелом. При PPROM або інтраамніотичній інфекції це рішення має бути командним і добре документованим.
Материнський сепсис часто конкурує з іншими критичними діагнозами, а інколи співіснує з ними. У породіллі з гіпотензією і тахікардією не можна вибрати один діагноз і закрити решту.
Низький поріг для інтенсивної терапії – ознака якісного ведення, а не “перестраховка”. Показаннями є потреба у вазопресорах, дихальна недостатність або киснева залежність, підвищений або зростаючий лактат, олігурія, порушення свідомості, ДВЗ, швидка кровотеча, поліорганна дисфункція, необхідність інвазивного моніторингу або повторного source-control втручання.
Передача має бути структурованою: що було джерелом, коли введений перший антибіотик, які культури взяті, який лактат і його динаміка, скільки рідини введено, чи потрібні вазопресори, що з коагуляцією, який стан плода або новонародженого, які процедури source control уже виконані.
У сепсисі документація має працювати як клінічна пам’ять команди: часи, рішення, відповідальні, повторна оцінка.
Вагітність __ тижнів / післяпологовий день __. Підозра на інфекцію: джерело __. О __:__ показники: T __, AT __, пульс __, ЧД __, SpO2 __, свідомість __, діурез __. Ознаки органної дисфункції/гіпоперфузії: __, лактат __. Оголошено ескалацію о __:__, залучено __. Культури взято: __ о __:__. Антибіотик __ введено о __:__. Ресусцитація: кисень __, рідина __ мл, вазопресор __, діурез __. Source control: __. Стан плода/новонародженого __. План: повторна оцінка через __ хв, контроль лактату/коагуляції/діурезу, перегляд антибіотиків після культур, переведення/спостереження в __.