Перед екстракорпоральне запліднення не видаляйте ендометріому рутинно лише для підвищення живий пологи. Операцію розглядають при болю, підозрілих ознаках, технічній перешкоді пункції, потребі гістології або індивідуальних показаннях; ключовий ризик - втрата оваріального резерву.
Ендометріома перед екстракорпоральне запліднення створює реальну клінічну дилему: пацієнтка часто очікує “спочатку прибрати кісту”, а репродуктолог і гінеколог мають зважити не тільки розмір утворення, а й оваріальний резерв, біль, доступ до фолікулів, попередні операції та ризик втрати здорової тканини яєчника.
Європейське товариство репродукції людини та ембріології не рекомендує рутинно виконувати операцію з приводу оваріальної ендометріоми перед допоміжні репродуктивні технології лише для покращення частоти живонародження. Практичне пояснення: переконливого приросту живий пологи немає, а операція може зменшити оваріальний резерв, особливо при двобічних ендометріомах, повторних втручаннях або вже низьких антимюллерів гормон і підрахунок антральних фолікулів.
Мінімум: вік, тривалість безпліддя, антимюллерів гормон, підрахунок антральних фолікулів окремо по кожному яєчнику, розмір і бік ендометріоми, кількість і тип попередніх операцій на яєчниках, рівень болю, підозра на глибокий ендометріоз, чоловічий фактор, трубний фактор, попередня відповідь на стимуляцію, очікувана кількість ооцитів і чи реально ендометріома заважає пункції.
Ендометріома 3-4 см у пацієнтки з низьким антимюллерів гормон і без болю може бути слабшим аргументом для операції, ніж менша ендометріома з атиповими ознаками або технічною неможливістю пункції. При двобічному процесі ціна хірургічної втрати резерву особливо висока.
Коректна фраза: “операція може допомогти при болю або технічній проблемі, але не є універсальним способом підвищити шанс народження дитини і може зменшити кількість отриманих ооцитів”. Рішення краще приймати разом із репродуктологом, а не окремо в кабінеті хірурга чи окремо в кабінеті екстракорпоральне запліднення.
Якщо операція потрібна, бажано мінімізувати травму оваріальної тканини, документувати техніку й очікуваний вплив на резерв. Якщо обрано екстракорпоральне запліднення-перший, важливо мати план пункції, антибіотичну політику за локальним протоколом, оцінку болю, план при випадковій пункції ендометріоми і критерії повернення до хірургічного маршруту.