Гепатит B у вагітності: скринінг, тенофовір і захист новонародженого
Практичний маршрут для лікаря, який бачить позитивний поверхневий антиген вірусу гепатиту B у вагітної. На старті важливо пояснити короткі форми: вірус гепатиту B (ВГВ), дезоксирибонуклеїнова кислота ВГВ (ДНК ВГВ), е-антиген ВГВ, аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (АСТ) та імуноглобулін проти гепатиту B для захисту новонародженого.
Візуальний маршрут

1. Скринінг: не чекати факторів ризику
- Скринінг поверхневого антигену потрібен кожній вагітній на початку спостереження. Якщо документів немає, результат старий або є новий ризик інфікування, скринінг краще повторити, ніж будувати маршрут на припущенні.
- При негативному поверхневому антигені оцініть вакцинацію проти гепатиту B. Якщо пацієнтка неімунна й має ризики, вакцинація і консультування можуть бути потрібні вже під час вагітності за локальним протоколом.
- Якщо поверхневий антиген позитивний, не формулюйте це як “інфекційний вирок”. Завдання маршруту - захистити дитину, оцінити печінку матері, не пропустити потребу в противірусній терапії і чітко передати план пологовій та неонатальній команді.
2. Позитивний поверхневий антиген: підтвердити стан і одразу зібрати мінімальний набір
- Призначте ДНК ВГВ, е-антиген, антитіла до е-антигену за доступністю, АЛТ/АСТ, білірубін, тромбоцити, альбумін і коагуляційні показники, якщо є клінічні або лабораторні ознаки значущого ураження печінки.
- Оцініть супутні інфекції за ризиком і локальним протоколом: вірус імунодефіциту людини, гепатит C, гепатит D. Поєднані інфекції змінюють ризик, лікування і потребу в спеціалізованому веденні.
- Скеруйте до інфекціоніста або гепатолога, якщо є висока ДНК ВГВ, підвищені печінкові ферменти, підозра на хронічно активний гепатит, цироз, коінфекція або пацієнтка вже приймає противірусну терапію.
3. ДНК ВГВ: ключ до профілактики передачі дитині
- Головний практичний поріг для додаткової противірусної профілактики - високе вірусне навантаження, часто понад 200 000 МО/мл. Поріг і термін старту звіряйте з локальним протоколом, але не відкладайте тест до пологів.
- Якщо ДНК ВГВ низька і немає материнських показань до лікування, противірусний препарат лише для профілактики передачі зазвичай не потрібен. Водночас дитина все одно має отримати повну постконтактну профілактику після народження.
- Якщо АЛТ висока, є біль у правому підребер'ї, жовтяниця, тромбоцитопенія або підозра на прееклампсію чи синдром гемолізу, підвищених печінкових ферментів і низьких тромбоцитів (HELLP-синдром), не пояснюйте все гепатитом автоматично: паралельно запустіть акушерську диференціацію.
4. Лінії лікування: коли потрібен тенофовір, а коли потрібна команда
Тенофовір дизопроксил фумарат (ТДФ) часто обирають у третьому триместрі, приблизно з 28-32 тижнів, якщо ДНК ВГВ висока. Зафіксуйте термін старту, дозу, ниркову безпеку, план завершення і хто контролює препарат після пологів.
Якщо є активний гепатит, цироз, коінфекція, значно підвищені ферменти або пацієнтка вже лікується, рішення приймають разом з гепатологом/інфекціоністом. Тут мета - не лише профілактика передачі, а й безпека матері.
Якщо противірусний препарат був потрібен до вагітності, не припиняйте його автоматично через позитивний тест вагітності. Оцініть препарат, показання, ризик загострення і доступні альтернативи з фахівцем.
- Не використовуйте інтерферон у вагітності. Не призначайте противірусну терапію “про всяк випадок” без ДНК ВГВ або материнських показань.
- Поясніть пацієнтці, що тенофовір не замінює вакцинацію та імуноглобулін дитині. Навіть при лікуванні матері неонатальна профілактика залишається обов'язковою.
5. Пологи: акушерські показання важливіші за сам факт гепатиту B
- Кесарів розтин не виконують лише через позитивний поверхневий антиген. Спосіб розродження визначайте за акушерськими показаннями, станом матері та плода.
- Якщо можливо, уникайте зайвих інвазивних процедур із потенційним контактом крові плода: електрод на шкіру голівки, забір крові зі шкіри плода, травматичні маніпуляції без чіткої потреби.
- Перед пологами у документах має бути видно: позитивний поверхневий антиген, ДНК ВГВ, чи отримує пацієнтка тенофовір, план для новонародженого, відповідальний за вакцину й імуноглобулін та часове вікно перших 12 годин.
6. Новонароджений: перші 12 годин не можна загубити
- Новонароджений від матері з позитивним поверхневим антигеном має отримати вакцину проти гепатиту B й імуноглобулін проти гепатиту B якнайшвидше після народження, бажано в перші 12 годин, у різні місця введення.
- Організуйте завершення серії вакцинації та контроль після вакцинації: зазвичай перевіряють поверхневий антиген і антитіла до поверхневого антигену у віці 9-12 місяців або через 1-2 місяці після завершення серії, залежно від календаря й протоколу.
- Якщо статус матері став відомий після пологів, не чекайте ідеального пакета документів. Терміново зв'яжіться з неонатальною командою і організуйте постконтактну профілактику за протоколом.
7. Після пологів: контроль матері, дитини і контактів
- Після скасування тенофовіру можливе загострення гепатиту. Заплануйте контроль АЛТ, симптомів і ДНК ВГВ за участю фахівця, особливо в перші місяці після пологів.
- Грудне вигодовування зазвичай можливе, якщо новонароджений отримав належну профілактику. Якщо є кровоточиві тріщини сосків або інша ситуація з контактом крові, рішення приймайте індивідуально з неонатологом та інфекціоністом.
- Перевірте вакцинацію і серологічний статус близьких контактів, особливо партнера та членів домогосподарства. Для неімунних контактів потрібна вакцинація, а не лише порада “бути обережними”.
