Алгоритми для практики

1. Спочатку переконатися, що це не пропущений базовий діагноз

• Повернутися до огляду шийки і вагінального маршруту: виділення, запах, кислотність піхви, мікроскопія за доступністю, трихомоніаз, бактеріальний вагіноз, кандидоз, хламідійна та гонококова інфекція, вагітність і ознаки ЗЗОМТ.
• Mycoplasma genitalium підозрювати при персистуючому або рецидивному цервіциті після адекватного лікування, коли немає повторного зараження, партнерський фактор врахований, а хламідійну та гонококову інфекцію не підтверджено.
• При тазовому болю, болючості шийки при рухах, болючості матки або придатків не чекати вузького тесту: діяти за маршрутом ЗЗОМТ, бо затримка емпіричного лікування небезпечніша за очікування результату.

2. Кого тестувати, а кого не скринувати

• Тестувати симптомних пацієнток із рецидивним або персистуючим цервіцитом; також розглядати тестування при ЗЗОМТ, особливо якщо перебіг затяжний або стандартна терапія не дає очікуваної відповіді.
• Не використовувати тест як рутинний скринінг у безсимптомних жінок і не пояснювати ним кожні виділення без базової оцінки. Позитивний результат має змінювати тактику, а не бути випадковою знахідкою без плану.
• До тесту одразу продумати, чи доступне лікування, партнерський маршрут і контроль. Якщо немає можливості безпечно завершити шлях, краще заздалегідь залучити спеціаліста з ІПСШ.

3. Зразок і резистентність: один результат має вести до конкретного рішення

• Оптимально взяти валідований молекулярний тест із вагінального мазка; цервікальний, уретральний або сечовий матеріал використовувати за локальним протоколом і можливостями лабораторії.
• Якщо доступний тест на резистентність до макролідів, замовити його разом із підтвердженням Mycoplasma genitalium. Це дозволяє обрати макролід-чутливий маршрут або одразу перейти до схеми для резистентної інфекції.
• Одночасно перевірити вагітність, інші ІПСШ за ризиком і фактори, що змінюють безпеку терапії: лактація, алергії, подовження інтервалу серцевого ритму, взаємодії ліків, ризик тендинопатії або попередня непереносимість фторхінолонів.

4. Лікування послідовне: зменшити бактеріальне навантаження, потім добити інфекцію

5. Вагітність і лактація: не автоматизувати схеми для невагітних

• У вагітності Mycoplasma genitalium не є рутинним скринінговим тестом. Якщо симптомна вагітна має персистуючий цервіцит або підозру на ЗЗОМТ, потрібен акушерський і інфекційний контекст, а не механічне перенесення схем для невагітних.
• Фторхінолони у вагітності зазвичай уникають; макролідний маршрут залежить від чутливості, симптомів, терміну вагітності, користі й ризику. Рішення краще приймати зі спеціалістом, особливо при болю або висхідній інфекції.
• При лактації перевірити сумісність препаратів, вік дитини, супутні ліки і локальний протокол; якщо терапія відкладається, зафіксувати план контролю та симптоми негайного звернення.

6. Партнери і утримання: без цього лікування часто “не працює”

• Поточних сексуальних партнерів бажано протестувати і лікувати, якщо Mycoplasma genitalium підтверджена або ймовірна; без партнерського маршруту високий ризик повторного зараження.
• Пояснити утримання від сексу до завершення терапії пацієнткою і партнером, зникнення симптомів і виконання плану контролю. Бар’єрний метод зменшує ризик, але не замінює лікування партнера.
• Якщо є ризик насильства, небезпечної реакції партнера або примусу, партнерське інформування планувати через безпечний маршрут із документуванням ризику.

7. Контроль: не всім потрібен тест вилікування, але всім потрібен план

• Якщо симптоми зникли після рекомендованої схеми і не було альтернативного режиму, рутинний контрольний тест зазвичай не потрібен. Важливіше переконатися, що партнерський маршрут завершено.
• Контрольний тест потрібен при вагітності або складному сценарії, альтернативній схемі, персистенції симптомів, підозрі на реінфекцію чи терапевтичну невдачу. Орієнтир для тесту - не раніше ніж через 3 тижні після завершення лікування.
• Якщо симптоми тривають, не списувати все на Mycoplasma genitalium: повторити огляд, перевірити вагініт, дерматози, герпес, посткоїтальну кровотечу, ЗЗОМТ, біль тазового дна та неінфекційні причини.