Трихомоніаз у жінок: тест, лікування пацієнтки, партнери і контроль через 3 місяці
Практичний маршрут для пацієнтки з виділеннями, запахом, свербежем, дизурією, контактною кровоточивістю або статевим ризиком. Трихомоніаз - інфекція, що передається статевим шляхом (ІПСШ), спричинена Trichomonas vaginalis. Далі використовуємо коротку форму ІПСШ. Мета - підтвердити діагноз валідованим тестом, оцінити вагітність та інші ІПСШ, пролікувати пацієнтку і партнерів, пояснити утримання від сексу та запланувати повторний тест.
Візуальний маршрут

1. Коли думати про трихомоніаз
- Підозрювати при жовто-зелених або пінистих виділеннях, запаху, свербежі, печінні, дизурії, диспареунії, еритемі піхви/шийки, контактній кровоточивості або слизово-гнійному цервіциті.
- Пам’ятати, що частина інфекцій перебігає безсимптомно, а симптоми перетинаються з бактеріальним вагінозом, кандидозом, цервіцитом, дерматозами вульви і генітоуринарним синдромом менопаузи.
- Оцінити вагітність, лактацію, алергії, попереднє лікування нітроімідазолами, нових або кількох партнерів, секс без презерватива, сексуальне насильство і ризик інших ІПСШ.
2. Підтвердити діагноз, а не лікувати лише за виглядом
- Найточніший маршрут - валідований молекулярний тест на Trichomonas vaginalis із вагінального, цервікального або сечового матеріалу за локальним протоколом.
- Мікроскопія нативного препарату може швидко показати рухливі трихомонади, але має нижчу чутливість; негативна мікроскопія не виключає інфекцію, якщо клінічний ризик високий.
- Паралельно оцінити кислотність піхви, мікроскопію на бактеріальний вагіноз і Candida за показаннями, стан шийки матки, болючість матки/придатків і симптоми небезпеки.
3. Одразу подумати про інші ІПСШ і вагітність
- При підтвердженому трихомоніазі запропонувати тестування на хламідійну інфекцію, гонорею, сифіліс і вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), а також інші тести за анамнезом і локальним протоколом.
- У вагітної симптомний трихомоніаз потрібно верифікувати і лікувати без затримки, враховуючи акушерський контекст, ризик передчасних пологів, супутні симптоми і безпеку нітроімідазолів.
- Тазовий біль, лихоманка, блювання, болючість шийки при рухах або придатків переводять пацієнтку в маршрут запального захворювання органів малого таза, а не “простого вагініту”.
4. Лікування: пацієнтка, не лише результат аналізу
Метронідазол 500 мг перорально 2 рази на добу 7 днів. Це базова схема для жінок за актуальними настановами, з кращою ефективністю, ніж одноразова доза в багатьох клінічних сценаріях.
Тинідазол 2 г перорально одноразово може бути альтернативою, якщо він доступний і немає протипоказань. Вибір схеми має враховувати вагітність, лактацію, переносимість і попередню відповідь.
Спочатку відрізнити повторне зараження від невдачі лікування: чи пролікований партнер, чи було утримання, чи завершена схема. Якщо повторного зараження немає, потрібен спеціалізований маршрут і вищі схеми за настановами.
5. Партнери і утримання - частина лікування
- Усіх сексуальних партнерів за відповідний період потрібно інформувати, обстежити або пролікувати за локальними правилами. Без цього ризик повторного зараження дуже високий.
- Пояснити утримання від сексу до завершення лікування пацієнткою і партнерами та до зникнення симптомів. Презервативи після лікування зменшують ризик повторного зараження.
- Якщо є ризик насильства, примусу або небезпечної реакції партнера, партнерське інформування планувати делікатно, з урахуванням безпеки пацієнтки і доступних сервісів підтримки.
6. Якщо симптоми не минають або тест знову позитивний
- Найчастіші причини - повторне зараження від нелікованого партнера, незавершена схема, ранній повторний тест або інший діагноз, наприклад бактеріальний вагіноз, кандидоз, цервіцит, дерматоз вульви чи запальне захворювання органів малого таза.
- Якщо потрібен повторний тест після лікування через стійкі симптоми, молекулярний тест не варто робити занадто рано: залишки генетичного матеріалу можуть давати хибно позитивний результат. Орієнтуватися на локальний лабораторний інтервал.
- При підтвердженій персистенції без повторного зараження розглядати високодозові режими і консультацію спеціаліста; не повторювати багато одноразових доз без аналізу причин невдачі.
7. Контроль через 3 місяці і короткий письмовий план
- Жінкам після лікування рекомендований повторний тест приблизно через 3 місяці незалежно від того, чи партнер повідомив про лікування. Якщо це неможливо, тестувати при наступному зверненні протягом року.
- У плані зафіксувати: який тест підтвердив діагноз, схему лікування, вагітність/лактацію, партнерський маршрут, дату завершення терапії, дату повторного тесту і симптоми, з якими потрібно звернутися раніше.
- Повернутися раніше при тазовому болю, лихоманці, вагітності з болем або кровотечею, блюванні, алергічній реакції, підозрі на насильство або якщо симптоми не зменшуються після завершення лікування.
