Алгоритми для практики

1. Підтвердити, що це саме БВ

• Оцінити симптоми, огляд у дзеркалах, кислотність піхви, амінний запах за локальним протоколом, мікроскопію на ключові клітини або бал Nugent, якщо доступний. Валідований молекулярний тест доречний, коли мікроскопія недоступна або симптоми повторюються.
• Не лікувати рецидивний БВ лише за анамнезом “знову запах”. Кандидоз, трихомоніаз, цервіцит, стороннє тіло, дерматоз вульви, генітоуринарний синдром менопаузи або вульводинія можуть давати подібні скарги.
• Якщо симптомів немає, випадкове лабораторне виявлення БВ у невагітної пацієнтки зазвичай не є підставою для повторних курсів без клінічної причини або процедурного контексту.

2. Не пропустити трихомоніаз, цервіцит і запальний тазовий процес

• При пінистих виділеннях, вираженому запаленні, контактній кровоточивості, болю, новому партнері або високому ризику зробити тестування на трихомоніаз, хламідійну та гонококову інфекцію за локальним маршрутом.
• Біль унизу живота, болючість шийки матки або придатків, гарячка, блювання, вагітність чи підозра на абсцес - це вже не “простий вагіноз”, а привід діяти за алгоритмом гострого тазового болю або запального захворювання органів малого таза.
• Кровотеча, виразки, пігментовані або ерозивні ураження вульви/піхви потребують окремої оцінки, а не чергового емпіричного курсу метронідазолу.

3. Пояснити фактори ризику без стигми

• Зібрати нейтральний анамнез: новий або кілька партнерів, секс без презерватива, спринцювання, ароматизовані засоби, внутрішньовагінальні антисептики, менструації, попередні антибіотики, вагітність і попередні ІПСШ.
• Пояснити, що БВ пов’язаний із дисбіозом, а не з “поганою гігієною”. Агресивна гігієна, спринцювання і повторні засоби без підтвердження діагнозу часто погіршують подразнення.
• Якщо рецидиви часті, фіксувати кількість епізодів, підтвердження кожного епізоду, попередні схеми, відповідь на лікування, побічні ефекти і контекст рецидиву.

4. Лікувати симптомний епізод однією доказовою схемою

5. При рецидивах планувати підтримку, а не нескінченні короткі курси

• Після першого рецидиву можна повторити ту саму рекомендовану схему або обрати іншу доказову схему, якщо була непереносимість, низька прихильність чи неповна відповідь.
• При кількох рецидивах після підтвердженого БВ обговорити підтримку: метронідазол гель 0,75% внутрішньовагінально 2 рази на тиждень понад 3 місяці може зменшувати рецидиви, але ефект часто слабшає після припинення.
• Для складних повторних випадків спеціалізований маршрут може включати пероральний нітроімідазол, потім борну кислоту 600 мг внутрішньовагінально 21 день і далі підтримувальний метронідазол гель 4-6 місяців. Борна кислота не підходить у вагітність і має чітке попередження про токсичність при ковтанні.

6. Партнерський блок: коротко, чесно, без автоматизму

• Рутинне лікування партнера при БВ не є стандартом за базовими настановами; воно не має бути автоматичним рецептом “на двох” без показань.
• Якщо рецидиви тяжкі, партнерство постійне, рецидиви чітко пов’язані із сексуальною активністю або з’являються нові дані локальних протоколів, рішення про партнерську тактику краще виносити в спеціалізовану консультацію.
• Практично завжди варто обговорити презервативи на період лікування, уникнення спринцювання, симптоми у партнерів, тестування на ІПСШ за ризиком і повернення на огляд, якщо симптоми не зникають.

7. Контроль: коли повертатися і що змінювати

• Якщо симптоми зникли, рутинний “контрольний тест заради тесту” у невагітної пацієнтки зазвичай не потрібен. Якщо симптоми зберігаються або швидко повертаються - повторити огляд і підтвердження діагнозу.
• План у картці: підтверджені критерії БВ, виключені ІПСШ, обрана схема, вагітність/лактація, фактори ризику, заборона спринцювання, дата перегляду і що робити при рецидиві.
• Скерувати, якщо є часті рецидиви попри підтримку, вагітність зі складним анамнезом, виражений біль, кровотеча, підозра на запальний тазовий процес, дерматоз вульви, алергічна реакція або симптоми, які не вкладаються в БВ.