Резус-D-негативна вагітність і анти-D імуноглобулін: скринінг антитіл, сенсибілізуючі події та післяпологова профілактика
Практичний маршрут для лікаря: не пропустити резус-D-негативну несенсибілізовану пацієнтку, правильно відокремити пасивний анти-D від імунного анти-D, вчасно дати профілактику після подій ризику, оцінити фето-материнську кровотечу та задокументувати дозу.
Візуальний маршрут

1. Почніть із двох речей: резус-D-статус і скринінг антитіл
- На початку вагітності потрібні група крові, резус-D і скринінг клінічно значущих еритроцитарних антитіл. Профілактика анти-D імуноглобуліном стосується резус-D-негативної пацієнтки без імунного анти-D.
- Якщо антитіла позитивні, уточніть специфічність, титр/кількісний рівень і попередні введення анти-D. Пасивний анти-D після профілактики і справжня алоімунізація мають різні маршрути.
- Якщо є імунний анти-D або інші значущі антитіла, це вже не “профілактичний” маршрут, а ведення алоімунізації: титри/кількісні рівні, антигенний статус батька/плода за можливості, доплерометрія середньої мозкової артерії і спеціалізована фетальна медицина.
2. Уточніть, чи плід потенційно резус-D-позитивний
- Якщо батько біологічно резус-D-негативний і це достовірно, ризику резус-D-несумісності немає. Якщо статус батька невідомий, резус-D-позитивний або є невизначеність, ведіть як потенційний ризик.
- Там, де доступне неінвазивне генотипування резус-D плода, воно може зменшити зайве введення анти-D, якщо плід резус-D-негативний. Якщо такого тесту немає або результат недоступний, рішення приймають за стандартним протоколом для резус-D-негативної пацієнтки.
- Не відкладайте профілактику після події ризику через очікування додаткових довідок, якщо за локальним протоколом анти-D показаний і пацієнтка несенсибілізована.
3. Планова антенатальна профілактика: прив'язати до терміну і препарату
- Для резус-D-негативної несенсибілізованої пацієнтки планову антенатальну профілактику анти-D імуноглобуліном зазвичай організовують у III триместрі, часто як одноразову дозу близько 28 тижнів або дві дози у 28 і 34 тижні залежно від локального протоколу.
- Перед введенням бажано мати актуальний скринінг антитіл, щоб не пропустити вже наявну алоімунізацію і не переплутати її з пасивним анти-D після ін'єкції.
- Фіксуйте препарат, дозу, партію, дату і показання. Через кілька тижнів пасивний анти-D може бути видимий у лабораторії, і саме документація допомагає не створити помилкову тривогу.
4. Сенсибілізуючі події: діяти швидко, але не хаотично
- Події ризику: вагінальна кровотеча, загроза/втрата вагітності, вагітність невідомої локалізації або позаматкова вагітність, молярна вагітність, травма живота, інвазивні процедури, зовнішній поворот плода, кровотеча до пологів, пологи, ручне відділення плаценти, кесарів розтин або інші маніпуляції з ризиком фето-материнської кровотечі.
- Анти-D після сенсибілізуючої події зазвичай прагнуть ввести якнайшвидше, оптимально в межах 72 годин. Якщо 72 години пропущені, не скасовуйте автоматично: перевірте локальний протокол, бо введення пізніше все ще може мати сенс.
- У ранній вагітності показання залежать від терміну, характеру кровотечі та тактики. Особливо уважно при позаматковій вагітності, хірургічному веденні, інвазивних процедурах, значній або повторній кровотечі. Не переносіть механічно правила III триместру на дуже ранні терміни без протоколу.
5. Лінії дій: що перевірити перед введенням і після нього
Група крові, резус-D, антитіла, термін, подія ризику, попередні дози анти-D. Якщо є імунний анти-D - перейти в маршрут алоімунізації.
Ввести дозу за локальним протоколом для терміну і події. Не чекати “ідеального пакета” документів, якщо профілактика показана.
Після більших термінів, значної події або пологів потрібна оцінка фето-материнської кровотечі, щоб не пропустити потребу в додатковій дозі.
- Оцінка фето-материнської кровотечі, наприклад тестом Кляйхауера-Бетке або проточною цитометрією, особливо важлива після 20 тижнів, при значній кровотечі, травмі, процедурах, пологах або якщо стандартна доза може бути недостатньою.
- Якщо подія повторюється, не вважайте попередню дозу “довічним покриттям”. Перевірте час останнього анти-D, термін вагітності, характер нової події та протокол повторних доз.
6. Після пологів: резус-D дитини, фето-материнська кровотеча і додаткова доза
- Після народження у резус-D-негативної несенсибілізованої матері потрібно визначити резус-D-статус новонародженого або пуповинної крові за локальним маршрутом. Якщо дитина резус-D-позитивна або статус невідомий, післяпологовий анти-D зазвичай показаний.
- Після пологів також оцінюють фето-материнську кровотечу, щоб зрозуміти, чи достатня стандартна післяпологова доза. При великій фето-материнській кровотечі потрібні додаткові дози і контроль за протоколом.
- Післяпологова кровотеча, кесарів розтин, ручне відділення плаценти, передлежання або прирощення плаценти чи внутрішньоматкові маніпуляції не мають “загубити” анти-D серед інших ургентних дій: внесіть це в післяпологовий контрольний список.
7. Документація - частина лікування, а не адміністративний хвіст
- Записуйте показання, дату і час події, дату і час введення, дозу, препарат/партію, результат скринінгу антитіл, оцінку фето-материнської кровотечі і потребу в додатковій дозі.
- Поясніть пацієнтці, що анти-D не лікує кровотечу і не “зміцнює вагітність”; його мета - зменшити ризик резус-D-алоімунізації для цієї та майбутніх вагітностей.
- При переході між клініками або госпіталізації передайте історію введень анти-D письмово. Невідомо, чи вводили препарат, - це часта причина повторів, пропусків або неправильної інтерпретації пасивних антитіл.
