Нудота, блювання вагітних і гіперемезис: від амбулаторної підтримки до госпіталізації
Маршрут для вагітної з нудотою та/або блюванням, що почалися до 16 тижнів, без іншої очевидної причини. Мета - швидко оцінити тяжкість, не пропустити альтернативний діагноз, запобігти дегідратації та ескалувати лікування до денного стаціонару або госпіталізації, коли це потрібно.
Візуальний маршрут

1. Спершу переконайтеся, що це справді нудота і блювання вагітних (НБВ) або гіперемезис вагітних (ГВ)
- Типова НБВ починається рано, найчастіше з 4-7 тижнів, і має старт до 16 тижнів. Якщо перший епізод з'явився пізніше, симптоми нетипові або швидко погіршуються, шукайте іншу причину.
- Запитайте про біль у животі, лихоманку, діарею, дизурію, жовтяницю, головний біль або неврологічні симптоми, прийом ліків, мігрень, ризик діабетичного кетоацидозу (ДКА), багатопліддя, міхурцевий занесок, попередній ГВ і втрату ваги.
- Симптоми небезпеки: гематемезис, сплутаність, виражена слабкість або синкопе, біль в епігастрії чи правому підребер'ї, жовтяниця, гарячка, сильний тазовий біль, кетоз у пацієнтки з діабетом, неможливість пити або приймати ліки.
2. Оцініть тяжкість об'єктивно: шкала тяжкості НБВ плюс клініка
- Шкала тяжкості НБВ допомагає не зводити все до суб'єктивного “токсикозу”: тривалість нудоти, кількість блювань і позивів на блювання за 24 години дають зрозумілий стартовий бал і точку для контролю.
- Паралельно оцініть вагу до вагітності й поточну вагу, ортостаз, слизові, діурез, здатність пити, якість життя, тривогу/депресивність і можливість повернутися на контроль.
- ГВ - це діагноз виключення з тяжкою НБВ, що зазвичай супроводжується зневодненням, електролітними або метаболічними порушеннями, неможливістю нормального харчування і часто втратою понад 5% добеременної ваги.
3. Обстеження залежить від тяжкості, але електроліти не пропускайте
- При помірних або тяжких симптомах корисні: загальний аналіз сечі або кетони, електроліти, креатинін і сечовина, печінкові проби, глюкоза; за показами - тиреотропний гормон (ТТГ), вільний тироксин (вТ4), амілаза або ліпаза, ультразвукове дослідження (УЗД) вагітності, оцінка інфекції сечових шляхів.
- Кетонурія не повинна бути єдиним критерієм тяжкості або єдиною причиною госпіталізації, але в поєднанні з неможливістю пити, електролітними зсувами або втратою ваги вона підсилює потребу в активному лікуванні.
- При діабеті або високій глюкозі не списуйте кетони на ГВ автоматично: ДКА у вагітності може розвиватися швидше і потребує іншого маршруту.
4. Перша лінія: раннє лікування, щоб не чекати гіперемезису
Малі часті порції, холодні напої маленькими ковтками, уникнення тригерів, корекція режиму, імбир або точковий масаж зап'ястка як допоміжні опції. Піридоксин і комбінація доксиламіну з піридоксином - практичний старт там, де доступно.
Якщо контроль недостатній, додайте або змініть препарат з іншого класу за локальним протоколом: антигістамінний препарат або фенотіазин; метоклопрамід чи ондансетрон зазвичай залишають для наступного кроку через профіль побічних ефектів і нюанси доказів.
Якщо перорально неможливо, потрібні ректальні, внутрішньом'язові (в/м) або внутрішньовенні (в/в) варіанти, регідратація і контроль електролітів. Не затягуйте ескалацію: раннє лікування знижує ризик госпіталізації та виснаження.
5. Денний стаціонар: коли вдома вже недостатньо, але госпіталізація ще не обов'язкова
- Покази: неможливість адекватно пити, повторні звернення, помірне зневоднення, кетонурія з клінічними симптомами, потреба у в/в рідинах або парентеральному антиеметику, але без тяжких симптомів небезпеки.
- Типовий пакет: 0,9% розчин натрію хлориду, калій за електролітами, парентеральний антиеметик, тіамін, повторна оцінка симптомів, діурезу, електролітів і план на 24-48 годин.
- Декстрозу не давайте як “просто крапельницю” до корекції натрію та введення тіаміну: ризик енцефалопатії Верніке рідкісний, але принципово важливий.
6. Госпіталізація: тяжкість, ускладнення або провал амбулаторної тактики
- Госпіталізуйте при значній або прогресуючій втраті ваги, стійкій дегідратації, електролітних порушеннях, неможливості утримувати ліки/рідину, підозрі на альтернативний діагноз, супутніх станах або соціальній неможливості безпечного контролю.
- У стаціонарі: баланс рідини, щоденна вага за потреби, електроліти, тіамін, профілактика венозної тромбоемболії (ВТЕ) за ризиком, комбінація антиеметиків з різних класів і психологічна підтримка без знецінення симптомів.
- Рефрактерний ГВ: розгляньте кортикостероїди лише після неефективності стандартних антиеметиків і регідратації; ентеральне або парентеральне харчування - тільки після мультидисциплінарного рішення, коли ризики недоїдання перевищують ризики втручання.
7. Контроль: дайте план, а не “терпіти до 12 тижнів”
- Після старту або зміни лікування домовтеся про контроль через 24-48 годин при помірних чи тяжких симптомах або 7-14 днів при легких стабільних симптомах. Повторіть шкалу тяжкості НБВ, вагу, пиття/діурез і побічні ефекти препаратів.
- Письмовий план безпеки: звернутися негайно при неможливості пити, зменшенні діурезу, запамороченні або синкопе, крові у блювоті, лихоманці, болю в животі, неврологічних симптомах, жовтяниці або різкому погіршенні самопочуття.
- Після тяжкого ГВ варто задокументувати ефективну схему, попередити про ризик рецидиву в наступній вагітності та запропонувати ранній контакт у майбутньому, ще до розвитку виснаження.
